І в цьому днів круговороті,
Де все зникати поспіша,
Як та пташиночка на дроті
Спочине стомлена душа.
Ліна Костенко
Спливають дні, роки, проте немає строку давнини відходу у Вічність людини. 26 липня минає два роки, як гірка звістка про непоправну втрату сколихнула колектив НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-гімназія» №2 – передчасно пішла із життя світла, добра людина, Педагог за покликом душі й серця, директор школи Галина Василівна Куницька.
Не вистачає слів, щоб передати смуток, який чорним крилом торкнувся не лише сім’ї, а й усіх педагогів та працівників школи, залишивши сльози та сум. Полум’я болю і досі обпікає душі від думки, що ніколи не буде її поряд з нами. Не почуємо мудрої поради, не відчуємо надійної підтримки, не побачимо щирого погляду, її теплої усмішки. Нестерпний біль і невимовна туга не покидають нас.
Галина Василівна зробила значний внесок у розвиток української освіти. Як найкращий педагогічний працівник галузі освіти району, вона удостоєна у 2009 році премії районної ради. Серед 280-ти керівників управлінь та відділів освіти та науки, ректорів освіти та науки, ректорів вузів, директорів вищих професійно-технічних закладів нагородою «Флагман освіти і науки – 2009» було відзначено Куницьку Г.В., а її ім’я вписано до енциклопедії «Кращі люди України»
У народі кажуть: «Письменник живе у своїх книгах, художник – у картинах, скульптор – у створених скульптурах, а Вчитель – у справах і думках своїх учнів». А вона дійсно була Вчителем із великої літери: навчала, виховувала, раділа перемогам своїх учнів, підтримувала в скрутну хвилину, радила, хвалила…
Галина Василівна була дуже наполегливою та відповідальною, постійно працювала над собою. Завжди доброзичлива, усміхнена, щира та відверта у спілкуванні з учнями, колегами і батьками.… За роки своєї плідної діяльності вона виховала не одне покоління, розв’язала тисячі життєвих задач. Та раптом списався у руках учительки той шматочок шкільної крейди, без якого себе не уявляла, обірвалася ниточка життя
Спогади – річ суб’єктивна. Надзвичайно прикро усвідомлювати, що вже два роки нема Людини, до якої йшли за порадою і обов’язково її отримували. Втім, Галина Василівна живе і житиме у наших душах, серцях – як ідеал компетентності, відданості справі, як особистість, котру можна лише недооцінити, а переоцінити – просто неможливо.
Світла, добра пам’ять про Галину Василівну назавжди залишиться в серцях тих, хто її знав, любив і поважав, хто жив і працював поруч із нею, кого вона навчала.