ВСТУП ДО ІНКЛЮЗИВНОГО КЛАСУ ЧИ ГРУПИ
Згідно з Законом України “Про освіту” батьки мають право обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття освіти для дитини. Школа чи дитячий садок, до яких звернулись батьки дитини з особливими освітніми потребами, зобов’язані створити інклюзивний клас або групу.
ЯК РОЗПОЧАТИ НАВЧАННЯ ДИТИНИ В ІНКЛЮЗИВНОМУ КЛАСІ АБО ГРУПІ?
- Батьки мають звернутись до інклюзивно-ресурсного центру (ІРЦ) за місцем проживання. До ІРЦ можуть звернутись батьки дітей, віком від 2 до 18 років, які відчувають занепокоєння щодо розвитку дитини, незалежно від наявності в дитини інвалідності чи встановленого діагнозу.
- Фахівці інклюзивно-ресурсного центру проводять комплексну психологічно-педагогічну оцінку дитини.
- Батьки отримують висновок про комплексну оцінку.
- Батьки подають висновок про комплексну оцінку дитини разом із заявою про зарахування до навчального закладу.
- Школа чи дитячий садок обов’язково мають створити інклюзивний клас або групу, якщо батьки подали висновок про комплексну оцінку дитини.
- Наказом директора в закладі освіти створюється команада психолого-педагогічного супроводу, відповідно до Наказу МОН№ 609 від 08.06.2018 року, до якої входять: директор закладу чи його заступник, учителі, асистент учителя, практичний психолог, батьки, асистент дитини та всі інші особи, залучені до навчального процесу. Команда супроводу створює індивідуальну програму розвитку (ІПР) дитини.
- Батьки в обов’язковому порядку мають ознайомитись з ІПР та підписати її.
- В інклюзивному класі чи групі мають створити умови для навчання дитини з особливими освітніми потребами відповідно до індивідуальної програми розвитку з урахуванням потреб і можливостей учня (учениці).
- До роботи інклюзивного класу чи групи долучають асистента вчителя чи вихователя. Ця людина не є особистим педагогом дитини, а допомагає вчителю чи вихователю проводити освітній процес.
- Якщо фахівці інклюзивно-ресурсного центру у висновку зазначили, що дитина потребує додаткової підтримки, то вона має право на асистента дитини. Роль асистента дитини можуть виконувати батьки, уповноважені ними особи чи соціальні працівники.
Подати заявку на відвідування інклюзивно-ресурсного центру та отримати запрошення на консультацію можна онлайн за допомогою порталу. На цьому порталі можна обрати найближчий ІРЦ, зареєструватись та прийти на прийом у призначений час без черг та очікування.
Докладніше: https://mon.gov.ua/ua/dlya-batkiv/algoritmi-vstupu
Алгоритм діяльності практичного психолога і соціального педагога, в умовах інклюзивної освіти включає:
- Ознайомлення з особовою справою дитини, історією та особливістю протікання захворювання, співбесіду з представником психолого-медико-педагогічної консультації;
- Бесіду з дитиною та її батьками, метою визначення рівня можливостей дитини (самообслуговування, спілкування, пізнавальних можливостей, самоконтролю поведінки, емоційно-вольової сфери тощо);
- Оцінку освітнього середовища, визначення щодо його відповідності до потреб і можливостей дитини. Психолог надає пропозицію щодо здійснення організаційних, функціональних, методичних змін.
- Вивчення індивідуальних особливостей та психічного розвитку дитини.
- Проведення засідань команди психолого-педагогічного супроводу з метою розробки індивідуальної програми розвитку.
- Проведення зустрічі з батьками і учнями класу (закладу загальної середньої освіти), педагогами з метою формування їх психологічної готовності до взаємодії з дитиною з особливими освітніми потребами.
- Проведення психокорекційної роботи з метою розвитку потенційних можливостей дитини та відповідного формування особистості.
- Відстеження соціально-психологічного клімату в колективі та статусу дитини в групі.
- Сприяння соціальній інтеграції дитини: залучення в позакласну і позашкільну діяльність.
- Моніторинг рівня адаптованості й інтегрованості особи з ООП, адаптація відповідних індивідуальних програм, планів.
Важливо!!!Щоб не нашкодити дитині, педагогічні працівники, які працюють в інклюзивних або спеціальних класах, мають виконувати лише посадові обов’язки, які відповідають їх фаховій підготовці.
Завдання практичного психолога щодо організації інклюзивного навчання у закладі загальної середньої освіти
- Виявлення дітей, у яких виникають труднощі у навчанні, спілкуванні та взаємодії з оточуючими; визначення причин цих труднощів; при потребі, скерування до відповідних фахівців з метою встановлення причин та надання допомоги.
- Виявлення причини соціального неблагополуччя або затримки у розумовому розвитку дитини шляхом спостережень, аналізу навчальної документації, проведення консиліумів з вчителями.
- Проведення спостереження за дитиною з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів та потреб.
- Участь, у межах своєї компетенції, у складанні розгорнутої психолого-педагогічної характеристики на дитину та її індивідуального плану розвитку.
- Участь в підготовленні документів для розгляду на засіданнях команди психолого-педагогічного супроводу.
- Ознайомлення з висновками і рекомендаціями ІРЦ щодо організації навчання дитини та надання їй додаткових послуг; розробка індивідуального плану корекційно-розвиткової роботи.
- Участь у розробці необхідної адаптації навчальних матеріалів, підходів, а саме, надання рекомендацій педагогам щодо врахування особливостей навчально-пізнавальної діяльності дитини при визначенні форм і методів роботи з нею.
- Сприяння створенню позитивного мікроклімату в колективі, проведення заходів, спрямованих на профілактику стигматизації і дискримінації у шкільному оточенні, формування дружнього та неупередженого ставлення до дитини з особливими освітніми потребами.
- Надання у межах своєї компетенції консультативно-методичної допомоги педагогам у роботі з дитиною.
- Налагодження співпраці з фахівцями, які безпосередньо працюють з дитиною з особливими освітніми потребами та приймають участь у розробленні індивідуальної програми розвитку.
Завдання соціального педагога щодо організації інклюзивного навчання у закладі загальної середньої освіти
- Захист і забезпечення прав і свобод дитини з особливими освітніми потребами в умовах закладу та під час перебування дитини в сім’ї.
- Виявлення дітей, у яких виникають труднощі спілкуванні та взаємодії з оточуючими або які проживають у сім’ях, які опинилися у складних життєвих обставинах.
- Визначення соціальних питань, які потребують негайного вирішення причин та труднощів; при потребі, скерування до відповідних фахівців з метою надання відповідної допомоги.
- Визначення статусу дітей з особливими освітніми потребами в колективі, надання рекомендацій класоводу, класному керівникові щодо шляхів ефективної інтеграції такої дитини в колектив однолітків, формування позитивного мікроклімату в дитячому колективі.
- Поширення інформації про засади інклюзивного навчання серед педагогів, батьків, дітей з метою формування дружнього та неупередженого ставлення до дитини з особливими освітніми потребами.
- Участь у складанні розгорнутої психолого-педагогічної характеристики на дитину та її індивідуального плану розвитку; участь в роботі команди психолого-педагогічного супроводу.
- Забезпечення дитини з особливими освітніми потребами та її батьків інформацією про інфраструктуру позашкільних навчальних закладів у мікрорайоні, місті, селі, сприяння щодо участі дитини в гуртках, секціях з урахуванням її можливостей.
- Представлення інтересів дитини з особливими освітніми потребами у відповідних органах і службах.
Алгоритм організації інклюзивного класу в закладах загальної середньої освіти.
Алгоритм організації інклюзивного класу полягає у наступних узгоджених діях на різних рівнях:
Алгоритм дій батьків дитини з особливими освітніми потребами
1.Пройти обстеження дитини в психолого-медико-педагогічній консультації, отримати висновок ІРЦ (містить колегіальний висновок консультантів ІРЦ про особливості розвитку дитини;у висновку має бути зазначено, що за результатами обстеження ІРЦ дитині рекомендовано навчання в інклюзивному (спеціальному) класі закладу загальної середньої освіти; вказано рекомендації щодо програми, форм і методів навчання; кількість годин, необхідних для корекційно-розвиткової роботи; необхідні додаткові спеціальні послуги відповідно до нозології дитини; перелік спеціалістів, які мають реалізовувати корекційну складову та соціальну реабілітацію, у тому числі – чи є потреба у асистентові учителя).
2. За рік або хоча б за півроку до того, як дитина прийде до закладу, звернутися до ІРЦ для того, щоб обрати заклад (де є умови, кваліфіковані фахівці тощо). Остаточне рішення про вибір закладу для навчання дитини обирають батьки, ураховуючи територіальне розташування закладу, та користь для дитини.
3.Звернутися до обраного закладу загальної середньої освіти, написати заяву з проханням організувати інклюзивне (або спеціальне) здобуття шкільної освіти для дитини. У заяві також потрібно вказати, чи потрібен дитині асистент учителя. До заяви додаються такі документи:
– висновок ІРЦ;
– медична довідка про стан здоров’я дитини з висновком лікаря, що дитина може відвідувати заклад загальної середньої освіти;
– довідка дільничого лікаря про епідемічне оточення;
– свідоцтво про народження;
– копія медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років (виданого лікарсько-консультативною комісією);
– копія індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда.
4. Взяти участь у розробленні індивідуальної програми розвитку дитини.
5. Забезпечити отримання дитиноюдодаткових спеціальних послуг відповідно до нозології, відвідування необхідних спеціалістів навчально-реабілітаційних центрів, ІРЦ тощо (якщо висновком ІРЦ такі рекомендовані).
Алгоритм заходів працівників ЗЗСО щодо організації здобуття середньої освіти дитиною з особливими освітніми потребами
- На підставі заяви батьків дитини з особливими освітніми потребами та висновку ІРЦ та за погодженням із засновником (власником) закладу та відповідним органом управління освітоюкерівник ЗЗОС приймає рішення про утворення інклюзивного класу (класів) у закладі загальної середньої освіти. При цьому необхідно ураховувати наявність необхідної матеріально-технічної та методичної бази, відповідних педагогічних кадрів та приміщень, що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам.
2. У разі потреби, відповідно до індивідуальних особливостей дитини, стану її здоров’я, директор звертається із письмовим поданням про введення посади асистента вчителя та годин для проведення корекційно-розвиткових занять спеціалістами (практичним психологом, логопедом, дефектологом, інструктором з фізичної культури тощо).
3. Забезпечення закладу необхідними педагогічними працівниками, підвищенню їх компетентності з питань особливостей навчання, виховання та розвитку дитини з ООП.
4.Створення у закладі відповідних умов з урахуванням особливостей розвитку дітей: доступність будівель і приміщень,створення необхідних кабінетів для роботи фахівців (практичного психолога,педагога-дефектолога, логопеда тощо), кімнати розвантаження, кабінету для корекційно-розвиткових занять тощо, обладнання їх необхідними засобами корекції та розвитку, методичною літературою, навчально-методичними і наочно-дидактичними посібниками, індивідуальними засобами навчання,використання адекватних форм і методів навчально-виховної роботи, психолого-педагогічний супровід, налагодження співпраці з батьками (особами, які їх замінюють).
5. Інформування батьків дітей, що відвідують заклад освіти, щодо особливостей інклюзивного навчання, цілей та завдань, переваг інклюзії для всіх суб’єктівнавчально-виховного процесу, роз’ясненняпитань щодо врахування особливостей дитини з ООП, залучених в інклюзивні класи, обговорення питань, що виникають унаслідок спілкування та групової взаємодії в дитячому колективі тощо.
6. Створення команди індивідуального супроводу дитини (заступник директора, вчителі, асистент вчителя, практичний психолог, вчитель-дефектолог,за необхідності:логопед, медична сестра, інструктор з фізичної культури тощо із обов’язковимзалученням батьків дитини), розробка індивідуальної програми розвитку дитини з особливими освітніми потребами. Склад групи фахівців індивідуального супроводу дитини визначається керівником ЗЗСО і затверджується відповідним наказом. Основні завдання команди фахівців індивідуального супроводу дитини:
– збір інформації про особливості дитини, її інтереси, труднощі і обмеження, освітні потреби з метою визначення та реалізації належної підтримки, вжиття адекватних заходів, залучення додаткових фахівців;
– всебічне обговорення особливостей (труднощів) розвитку дитини з урахуванням інформації різних фахівців з метою визначення характеру та причин відхилень в розвитку та поведінці; прийняття консолідованого рішення про специфіку змісту освіти і навчання з урахуванням рекомендацій ІРЦ;
– з’ясування потенціалу розвитку дитини, актуалізація її позитивних особистісних якостей;
– для кожного учня з особливими освітніми потребами – складання індивідуального навчального плану (на основі робочого навчального плану конкретного ЗЗСО), де вказується кількість годин корекційно-розвиткових занять з урахуванням рекомендацій ІРЦ;
– розробка та реалізація індивідуальної (адаптованої) навчальної програми з урахуванням навчальних програм закладу, яка затверджується керівником навчального закладу та переглядається двічі на рік (у разі потреби частіше) з метою її коригування;
– моніторинг динаміки загального психічного розвитку дитини, консультування та вирішення складних, конфліктних ситуацій;
– ведення документації (щоденник спостережень, що відображає актуальний розвиток дитини, динаміку її стану, рівень успішності, збір портфоліо, а саме: учнівські роботи, контрольні листки, результати тестів, продукти діяльності тощо);
8. Здійснення просвітницько-виховної роботи в громаді за місцем розташування закладу з метою формування нової суспільної філософії щодо осіб з інвалідністю, розповсюдження напрацьованого педагогічного досвіду роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, інноваційних технологій з питань підготовки таких дітей до самостійного життя.
9. Директор закладу несе відповідальність за організацію, стан та якість інклюзивного навчання.
ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ – РІВНИЙ ДОСТУП ДО ЯКІСНОЇ ОСВІТИ
Методика роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в інклюзивному класі
Кожна дитина є особливою, і це незаперечно. Однак усе ж таки є діти, про яких кажуть «ОСОБЛИВІ» не для того, щоб підкреслити унікальність здібностей, а для того, щоб відмітити ті особливі потреби, які відрізняють їх від інших дітей. Незалежно від стану здоров’я, наявності фізичного чи інтелектуального порушення, кожна людина має право на повноцінне життя, освіту, якість якої не відрізняється від якості освіти решти людей.
З метою забезпечення права на освіту дітям з особливими освітніми потребами, зокрема з інвалідністю, керівники дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних та інших навчальних закладів, незалежно від типу й підпорядкування, мають забезпечити їм відповідні умови для навчання.
Для дієвої допомоги цим дітям, Україна і всі ми, повинні пройти той самий шлях, який давно подолали розвинуті країни світу, тобто навчитися бачити в них передусім особистість з усіма правами й потребами, лише потім певні фізичні відмінності, що, звичайно, ніяк не обмежують цю дитину в спілкуванні, навчанні та й будь-чому. Звичайно ж, постає питання про те, хто і як навчатиме таких дітей. Саме тому, передусім виходячи з інтересів таких дітей, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 15 серпня 20011р. №872 « Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання в загальноосвітньому навчальному закладі». Тобто інклюзивне навчання – це те яскраве світло в кінці довгого тунелю, що побачили хворі діти, для яких спілкування з ровесниками раніше було величезною розкішшю.
Але тепер значна проблема постала перед вчителями, до яких у класи прийшли незвичні школярі. Адже дитина з особливими потребами – це не просто учень, який не встигає у навчальній діяльності за потоком звичайних однолітків. Кожен із них – це окремий незвичайний світ, глибокий і ніким не пізнаний. Це загадка, яку важко, але необхідно розгадати.
Нині надзвичайної важливості набуває питання організації навчання дітей з особливими освітніми потребами, необхідність задовольнити дедалі ширше коло їхніх бажань, наблизити умови їхнього життя до умов життя здорових дітей, допомогти самореалізуватися, знайти своє місце в суспільстві.
Працюючи з такими дітьми, вчителю треба намагатися відповідати на потреби всіх учнів класу, щоб забезпечити рівність можливостей.
Педагогу в класі якого є дитина з особливими освітніми потребами варто дотримуватися стратегії у роботі з такою категорією дітей.
- Дитині слід запропонувати безпечне місце, звідки вона могла б спостерігати за діяльністю інших;
- Вчитель повинен слідкувати, щоб учень чітко дотримувався постійного порядку дій;
- Потрібно сприяти залученню дитини до групової діяльності;
- Варто використовувати позитивні підкріплення(усмішка, кивок головою);
- Увагу треба звертати на зусилля, а не на результат;
- Слід обмежувати рівень шуму;
- Учитель повинен давати чіткі зрозумілі вказівки;
- Педагог має навчити дитину контролювати свої дії;
- Викладач повинен планувати заняття так, щоб була можливість проводити оцінювання та індивідуального навчання кожного учня;
- Вчитель має надати можливість учню діяти самостійно;
- Педагог повинен заохочувати колективні види діяльності, щоб сприяти соціальному розвиткові всіх дітей;
- Учитель в своїй діяльності має використовувати досвід педагогів, які працюють із дітьми з вадами розвитку, використовувати сучасні ефективні підходи, збирати щонайбільше інформації для навчання дітей з особливими освітніми потребами.
Коли діти з особливими потребами навчаються разом зі здоровими дітьми, у всіх них є рівні можливості досягти успіху. При цьому оцінюються конкретні досягнення дітей, незалежно від їхнього інтелектуального, фізичного, соціального, емоційного стану. Готуючись до уроку педагог повинен чітко уявляти, що повинні засвоїти учні, враховуючи те, що в класі знаходиться дитина з особливим освітніми потребами. Узагалі розвиток і виховання дитини значною мірою залежить від індивідуалізації навчального процесу. Одним зі шляхів його забезпечення є диференціювання завдань. Серед головних положень, закладених у Державному стандарті початкової освіти є орієнтація освітньої системи на дитячу особистість та її розвиток.
Учень, особливо той, хто відстає в навчанні, має бути впевнений, що учитель зацікавлений у його особистісному зростанні, бачить найменші успіхи, радіє разом з ним. Завдання кожного педагога в інклюзивному класі навчити всіх і кожного шляхом роздільної організації навчального процесу на уроці в межах одного класу. Практика доводить, що особистісно-розвивальна спрямованість освіти неможлива без диференційованого навчання. Учитель, плануючи урок в інклюзивному класі, враховує потреби кожного учня, тому завдання диференціює: скорочується кількість письмових завдань або вони замінюються на усні повідомлення, надаються альтернативні завдання вправам із письма, особливо в молодших класах, дозволяється маркування в підручнику головного, необхідного для виконання матеріалу. Практикується повторення учнями інструкції щодо виконання вправи, надається додатковий час для завершення письмової роботи, застосовуються перфокарти, учнів забезпечують друкованою копією завдань, розміщених на дошці, тощо. Диференціацію проводять як за складністю, так і за самостійністю їх виконання, коли поступово змінюється міра допомоги вчителя. Кожен із дітей прагне досягти мети власними силами. Клас працює як єдине ціле, водночас кожен іде своєю стежкою. За такої організації роботи є можливість спокійно працювати з дитиною з особливим потребами безпосередньо на уроці й при цьому розвивати здібності сильніших учнів. Починаючи з 1-го класу, можна поділити дітей на три групи: сильна, середня, слабка й на кожному етапі уроку давати завдання з навантаженням, яке відповідає індивідуальним особливостям кожного учня.
Таким чином в інклюзивному класі учитель використовує гнучкий підхід до викладання та навчання для задоволення різних потреб у навчанні різних дітей. Якщо викладання стає більш ефективним, виграють усі діти, а не лише діти з освітніми потребами. У школі можна використовувати мобільний розклад – один із способів, який допомагає краще підлаштуватися під потреби дитини. Буває, для навчання потрібно, щоб учень був разом із класом, а іноді – у невеликій групі або навіть навчався наодинці з учителем .
З досвіду тоді такі діти прихильніше ставляться до оточення, їхній інтерес до навчальної діяльності зростає, у них з’являється мотивація до самоконтролю, частіше проявляються почуття гордості за себе, за продукт власної діяльності. Відбуваються позитивні зміни в розвитку навчальних умінь та навичок таких дітей. Кожна дитина переживає відчуття своєї значущості.
Батьки дітей з особливим освітніми потребами переконані,що найсприятливішими умовами для навчання і виховання їхніх дітей є звичайні школи, де вони можуть успішно навчатися, товаришувати з ровесниками та почуватися в безпеці.
Девіз методики Марії Монтессорі «Допоможи мені це зробити самому» повинен бути актуальним і домінантним в організації навчальної діяльності інклюзивного класу. При роботі з дітьми з особливими потребами провідною ідеєю є «Не зашкодь, не залиши без допомоги!» Учень в інклюзивному класі повинен почувати себе самостійним, корисним, потрібним в колективі своїх однолітків.
Інклюзивна освіта
Закон України
Постанови Кабінету Міністрів України
- Постанова КМУ від 08.07.2015 р. № 479 «Про внесення змін у додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298».
- Постанова КМУ від 14.02.2017 р. №88 “Про порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами”
- Постанова КМУ від 09.08.2017 р. № 588 «Про внесення змін до Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах”
- Постанова КМУ від 21.02.2018р. №88 “Деякі питання використання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами у 2018 році”
- Постанова КМУ від 22.08.2018р. №617 «Деякі питання створення ресурсних центрів підтримки інклюзивної освіти та інклюзивно-ресурсних центрів».
- Постанова КМУ від 15.09.2021 №957 “Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти”
- Постанова КМУ від 28.07.2021 №769 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2019 р. № 530”
- Постанова КМУ від 21.07.2021 №765 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо організації навчання осіб з особливими освітніми потребами”
- Постанова КМУ від 21.10.2020 №983 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 р. № 585 і від 12 липня 2017 р. № 545”
Накази МОН України
- Наказ МОН України від 01.10.2010р. № 912 «Про затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання»
- Наказ МОН України від 31.12.2015р. № 1436 «Про затвердження Плану заходів щодо забезпечення права на освіту дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітньому просторі».
- Наказ МОН України від 08.06.2018 №609 «Про затвердження Примірного положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої та дошкільної освіти».
- НаказМОН від 08.06.2018 №609″Про затвердження Примірного положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої та дошкільної освіти”
Листи МОН України
- Лист МОНмолодьспорту України від 02.01.13 №1/9-1 «Про визначення завдань працівників психологічної служби системи освіти в умовах інклюзивного навчання».
- Лист-роз’яснення МОН України від 05.02.2018р. №2.5.-281 “Роз’яснення щодо тривалості уроків в інклюзивних класах та функціональних обов’язків асистента учителя.
- Щодо організації навчання осіб з ООП у ЗЗСО у 2020/2021 н.р. (щодо функцій та обов’язків асистента вчителя та асистента учня)
- Лист МОН № 1/9-436 від 30.08.21 року “Щодо організації навчання осіб з особливими освітніми потребами у закладах загальної середньої освіти у 2021/2022 навчальному році”
Документацїя асистента вчителя (вихователя):
- Журнал обліку роботи асистента вчителя або вихователя (за типом журналу подовженого дня)
- Журнал спостережень за дитиною (форма ведення визначаеться в закладі).
- Графік роботи асистента вчителя (вихователя), затверджений керівником закладу.
- План – конспект уроків (занять) з прикладами індивідуальних завдань, схем, наочності, карток, розроблений спільно з вчителем.
- Посадова інструкція.
- Інструкція з охорони праці.
- Ксерокопія витягу ПМПК (ІРЦ).
- Ксерокопія наказів з організації інклюзивного навчання по закладу.
- Індивідуальна програма розвитку.
- Портфоліо дитини (учня)
ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ АСИСТЕНТА ВЧИТЕЛЯ В ІНКЛЮЗИВНОМУ КЛАСІ
На сьогоднішній день в Україні відбуваються значні зміни в галузі освіти, яка передбачає включення кожної дитини, у тому числі і дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітній процес і тим самим забезпечує реалізацію їх права на освіту.
Відповідно до Конвенції ООН про права інвалідів та інших міжнародних документів, необхідними умовами для отримання якісної освіти для дітей з особливими потребами є вміння педагога здійснювати індивідуалізацію та диференціацію навчального процесу, оцінювати розвиток дитини на основі об`єктивних спостережень за її розвитком, розробляти індивідуальні навчальні програми, тісно співпрацювати з батьками дитини та іншими фахівцями. Звичайно, що для виконання цих та інших завдань педагогу потрібна допомога – з боку адміністрації навчального закладу, з боку інших фахівців, з боку батьків. Але найбільш важливою для педагога є надання допомоги під час самого навчального процесу. Саме надання такої допомоги і є основною метою діяльності асистента педагога (асистент вчителя, асистент вихователя).
Асистент вчителя призначається на посаду та звільняється з неї наказом керівника місцевого органу управління освітою.
Посаду асистента вчителя може обіймати особа, яка має повну вищу педагогічну освіту та пройшла курсову перепідготовку щодо роботи в умовах інклюзії. У навчальному закладі даний педагогічний працівник безпосередньо підпорядковується заступнику директора з навчально-виховної роботи, працює під керівництвом учителя класу, до якого призначений.
Разом із вчителем класу асистент вчителя здійснює соціально-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами, зокрема:
- проводить навчальні, виховні, соціально-адаптаційні заходи, використовуючи різноманітні форми роботи та запроваджуючи ефективні форми їх проведення;
- допомагає дітям з особливими освітніми потребами виконувати навчальні завдання;
- здійснює добір, розробку додаткового дидактичного матеріалу до тем, які вивчаються, враховуючи особливі освітні потреби учня відповідно до вказівок учителя;
- залучає дітей з особливими освітніми потребами до різних видів навчальної діяльності на уроці;
- адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами;
- разом із групою фахівців, приймає участь у розробленні індивідуальну програму розвитку дитини з особливими освітніми потребами, вивчає особливості діяльності та розвитку дітей, оцінює їхні навчальні досягнення, виконання ними індивідуальної програми розвитку, вивчає та аналізує динаміку розвитку дітей з особливими освітніми потребами;
- проводить спостереження за навчальною діяльністю учня з особливими освітніми потребами та об’єктивний запис інформації щодо виконання учнем завдань та змін у його поведінці, повідомляє цю інформацію вчителю;
- інформує вчителя класу та батьків про досягнення дітей з особливими освітніми потребами.
Учитель разом з асистентом є учасниками команди, вони виконують чітко розділені ролі у навчальному процесі, гармонійно доповнюють один одного. Численні завдання, які стоять перед асистентом педагога, потребують не лише належної його підготовки, а й постійної підтримки та допомоги з боку вчителя.
Для формування ефективних стосунків учителі можуть використовувати різні стратегії, зокрема:
- спільне обговорення ролей і завдань асистента вчителя;
- установлення чітких критеріїв успішної діяльності асистента вчителя;
- спільне обговорення філософії та підходів до навчання й управління класом;
- проведення регулярних зустрічей з асистентом вчителя для обговорення результатів спостережень за учнями, обговорення проблемних ситуацій і стратегії запровадження навчальної програми.
Отже, слід зазначати, що, оскільки чинне законодавство недостатньо регулює стосунки між учителями й асистентами вчителів, то перед учителями стоїть завдання зробити ці стосунки максимально ефективними. Ідеальні взаємини між учителем та асистентом учителя є постійними тривалим процесом. Однак на основі першого досвіду спільної роботи вчителів та асистентів учителя в інклюзивних навчальних закладах можна стверджувати, що учні дуже виграють у ситуації, коли вчителі й асистенти вчителів чітко розуміють свої ролі й відповідальність і разом працюють над досягненням спільної мети.
В цьому році в першому класі з інклюзивним навчанням навчається учень з порушенням зору. Особливості розвитку та підтримки дитини з порушенням зору.
Основну інформацію про навколишній світ (90%) дитина отримує через зір, який є провідним сенсорним каналом взаємодії з навколишньою дійсністю, тому порушення зору суттєво впливають на розвиток дитини. Основним критерієм зорових порушень є гострота зору, оскільки вона має найбільше значення для життєдіяльності людини. При зорових порушеннях гостроту зору ділять на:
– відносну (гострота зору без окулярів);
– абсолютну (гострота зору в окулярах).
До порушень зору відносять сліпоту, слабозорість, косоокість.
Особливості психофізичного розвитку дітей з порушенням зору спостерігаються передусім у сфері чуттєвого пізнання: у дитини порушуються зорові відчуття та сприймання, що впливає на формування кількості зорових уявлень, а це, у свою чергу, відбивається на формуванні образів, уявлень, понять, мовлення; порушується співвідношення образного та понятійного в мисленнєвій діяльності; спостерігаються особливості емоційно-вольової регуляції; знижується пізнавальна активність і послаблюється розвиток пізнавальних процесів.
Велике значення для сприймання й пізнання навколишнього у сліпих і слабозорих має дотик. Тактильне сприймання забезпечує отримання комплексу різних відчуттів (торкання, тиснення, рух, тепло, холод, біль, фактура матеріалу) й допомагає визначити форму, розміри, установити пропорційні відношення.
Слабозорим дітям важко сприймати предмети на відстані й ті, що рухаються, а також великі та дрібні за розміром, тому багато чого з довкілля залишається поза увагою цих дітей та збіднює уявлення про навколишній світ.
Сліпі та слабо зорі діти вимушені запам’ятовувати й утримувати в пам’яті таку кількість інформації, яку не треба пам’ятати людині, яка бачить. Тому у сліпих і слабозорих людей обсяг пам’яті великий.
Формування таких мисленнєвих операцій, як аналіз, синтез, порівняння, класифікація, узагальнення, відбувається пізніше.
У дітей з порушенням зору наявне переважання слухової уваги над зоровою, а також відмічаються значні труднощі формування довільної уваги.
Педагогам, які працюють з дітьми, які мають порушення зору, в умовах інклюзивного навчання важливо адаптувати до потреб цих дітей навчальне середовище ще до початку приходу такої дитини у клас. Якщо дитина є слабозорою, їй необхідні додаткове освітлення робочого місця, спеціальні підручники, зошити.. Учитель також мусить озвучувати все, що він пише на дошці. Пояснення вчителя не повинно бути швидким і складним – треба пояснювати просто, зрозуміло, з наведенням доказів, використовуючи додаткові, за можливості об’ємні наочні засоби.
Педагоги класів з інклюзивним навчанням повинні попереджувати втомлюваність дітей з порушенням зору, брати до уваги їх повільність у процесі читання, письма, яка передбачає звільнення навчального матеріалу від другорядного й несуттєвого. Необхідно чітко регламентувати безперервне зорове навантаження, яке не повинно перевищувати 10 – 15 хвилин для дітей зі зниженим зором. У ході заняття вчитель мусить частіше звертатися до учнів з порушенням зору, залучати їх до групової роботи.
До приходу дитини в школу вчитель і асистент вчителя адаптували робоче місце дитини, особисту шафку для роздягання, підготували вправи для очей, фізкультхвилинки.
Асистент вчителя на уроках застосовує дидактичний матеріал відповідно до
вказівок учителя; залучає дитину з особливими освітніми потребами до різних видів навчальної діяльності на уроці; допомагає дитині з особливими освітніми потребами виконувати навчальні завдання; проводить фізкультхвилинки, вправи на зняття втоми з очей, веде спостереження за учнем.