«Жиза», «ава», «треш», «юзати», «рілі» – ці та багато інших слів увірвалися у мову молоді дуже стрімко, зносячи на шляху українські відповідники та залишаючи багато запитань. Чи є їм місце у нашому мовленні? Це слова, які скоро приживуться і стануть звичними? Чи це слова-покручі, які не збагачують наше мовлення, а навпаки – позбавляють національної самобутності?
Саме ці та багато інших актуальних питань обговорили учасники «круглого столу» на тему «Мовленнєва культура сучасної молоді», який відбувся 6 листопада 2020 року у рамках шкільних заходів до Дня української писемності та мови.
Учні 10-11 класів, вчителі та керівництво НВК №2 активно дискутували щодо мовних проблем сучасної молоді. Так, зокрема, Наталія Григорівна Сінчук, вчитель української мови та літератури, зауважила, що молоді люди – це майбутнє будь-якої країни, її надія. І якщо сучасна молодь буде нехтувати культурою мовлення, то на наступні покоління взагалі можна буде не сподіватись.
Про проблему популяризації української мови серед старшокласників говорила вчитель історії НВК №2 Л.С.Войчик. Людмила Степанівна пригадала слова видатної нашої землячки Лесі Українки, що «нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію». Ці слова набувають особливого змісту у світлі останніх подій в Україні.
Учитель зарубіжної літератури та російської мови Людмила Володимирівна Пугач назвала суржик основною проблемою сучасної української мови. Адже це примітивне середнє арифметичне між українською і російською мовами. Це мовна паталогія, а не норма.
Її думку підтримала учениця 10-А класу Марія Кошель. Вона переконана, що мовлення – це відображення думок та показник ставлення до інших. Те, що молоді люди використовують суржик, говорить про їх незнання мови.
Аліна Кривдік, учениця 11-А класу, поділилась своїм баченням причин цієї проблеми. Школярка закликала своїх однолітків позбавлятися мовного мотлоху – непотрібних і спотворених запозичень, вульгаризмів, сленгових, нецензурних та лайливих слів. Вона переконана, що повагу до рідної мови потрібно самим у собі виховувати, аби не бути рабами без роду-племені.
Були учні, які висловлювалися менш категорично. Вони говорили, що вживають іноземні запозичення, бо це зрозуміло у своєму середовищі, це надає відчуття приналежності до певної групи. Усі дійшли висновку, що за сленговими виразами, вуличними слівцями, смайликами і скороченнями соцмереж можна втратити щось своє, особливе і неповторне. Свою рідну мову. Свою національну ідентичність.
А про те, як цього не допустити, як удосконалити знання рідної мови, розповіла вчитель української мови та літератури Н.П.Дем’яник. Ніна Петрівна зазначила, що правильно й чисто говорити рідною мовою може кожен, аби тільки було бажання. Разом з тим вона зауважила, що не потрібно боятися помилок. Помиляються навіть фахівці. Це нормально. Головне – ті хиби з часом усувати. Навчатися треба постійно.
Для підтвердження цієї думки, а також розуміння, як вживати ті чи інші слова й вирази, учасники «круглого столу» взяли участь у практичній частині заходу та переглянули експрес-уроки від О.Авраменка.
