Свого часу, коли мені довелося очолити навчальний заклад, мене вразили мудрі вислови Генріха Форда: «Зібратися разом – це початок, залишитися разом – це прогрес, працювати разом – це успіх. Мій секрет успіху в умінні зрозуміти точку зору іншої людини і дивитися на речі і з його, і зі своєї точок зору». Ці слова стали своєрідним дороговказом у моїй майбутній управлінській діяльності на шляху становлення директора ліцею, менеджера освіти у сучасному освітньому закладі. Маючи чималий педагогічний досвід, пройшовши курси новопризначених керівників, займаючись самоосвітою у щоденній роботі, все одно виникало багато запитань , так як колектив великий (учнів – 946, працівників -132). І тому, пропрацювавши на посаді директора два роки, порадившись із колегами, вирішили написати заяву до ДСЯО щодо проведення позапланового аудиту.
Звісно, були сумніви, – тільки що очолила навчальний заклад – і відразу такий виклик! Чи доречним це буде? Чи підтримають колеги, громадськість? Тим більше, що у нашій громаді ми стали першим закладом, який виявив бажання пройти інституційний аудит.
Відчувши підтримку колективу та схвалення місцевої влади, сумнівів не лишилося. І недарма!
Коли ти весь час працюєш з колективом, деякі речі просто неможливо побачити, а команда зовнішніх експертів спонукає подивитися на себе з іншої сторони, допомагає побачити не лише слабкі сторони, а й розкрити сильні. Такий підхід інституційного аудиту – поштовх іти вперед, змінювати якість освіти. Це дає можливість побачити нове обличчя закладу.
Самі фахівці – висококласні спеціалісти, завдання яких не «тицяти пальцями» в огріхи, а допомогти, виділити переваги, вказати на недоліки. При чому не з висоти своїх звань, посад чи повноважень, а на умовах партнерства (що одразу заспокоїло і колектив, і ліцеїстів – нас не приїхали перевіряти, нам хочуть допомогти, тож треба довіритися).
І надзвичайно приємно було і від того, що результати оцих досліджень та анонімних опитувань підтвердили правильність вектору розвитку ліцею, задоволеність і учнів, і батьків, і педагогів діяльністю навчального закладу. І тільки заради цього треба було таку процедуру пройти. Трепет і хвилювання – винагороджені. Ці рекомендації – це саме той результат, заради якого ми відважилися добровільно на позаплановий аудит, це ті підказки, на які ми сьогодні спираємося. Це, так би мовити, вектор, який показує і нам, і засновнику правильний шлях розбудови нашого закладу й покращення внутрішньої системи забезпечення якості освіти.
Доволі цікавим був і процес підготовки до аудиту. Ми багато чого дізналися про наш заклад! А самі результати сприйняли як неймовірну мотивацію. Бо відтепер позначені слабкі сторони (уже над цим працюємо!) та підкреслені сильні (мусимо і тут не опускати планку). Тож є чіткий план дій – від того, що треба покращити, до того, що варто продовжити.
А ще для мене як керівник інституційний аудит – це допомога у підвищенні власного рівня знань із нормативної бази, це спосіб поглянути під іншим кутом на роботу всього закладу, це новий механізм оцінювання його діяльності. ЦЕ МОЖЛИВІСТЬ ПОРІВНЯТИ РЕЗУЛЬТАТИ ВНУТРІШНЬОГО та зовнішнього оцінювання.
Після аудиту ми отримали спільноту партнерів, до яких можемо звернутися за порадою і рекомендацією в такий бурхливий час освітянських змін.
Нам усім потрібно змінити сприйняття: інституційний аудит – це не перевірка, що карає, а потужний інструмент зростання якості освітнього процесу. Варто бути готовими працювати й виправляти свої помилки. І рухатись вперед, і тільки вперед.
Більше того – зробили ми це у переломний момент – для школи, для держави. Адже акт про проходження аудиту та самі висновки ми отримали за кілька днів до війни. Тому, скажу чесно, і досі не знаю, чи змогли в повній мірі насолодитися отим відчуттям задоволення від проведеної роботи. В одному певна – висновки ДСЯО дали нам неабиякий поштовх, над ними працюємо досі.
Можу з упевненістю сказати, що успішне проходження інституційного аудиту – одна з найкращих згадок із мирного життя ліцею. Наш заклад встояв у важкі часи. Додалося чимало викликів сьогодні. Але завдяки школі аудиту ми маємо напрацювання, як справлятися з труднощами, як чітко будувати плани і не боятися рухатися вперед.
Ще кілька слів про свою нову роль: я отримала можливість спробувати свої сили у статусі експерта. Буду відверта, коли наш заклад проходив інституційний аудит, думала, що бути керівником у такий момент – важке завдання. Тепер скажу – бути експертом – ще складніша місія. Потрібно вникнути у життя навчального закладу, тимчасово стати ніби його частиною, визначити позитивні сторони, надати рекомендації.
Надзвичайно гостре питання: чи потрібен інституційний аудит під час війни? Моя відповідь – так! Крім усіх своїх переваг ця процедура – нагода вивести навчальний заклад зі стану воєнного анабіозу. Ми мусимо працювати, мусимо рухатися, мусимо робити усе, аби нове покоління, якому доведеться розбудовувати нашу державу, було освіченим, сильним фізично, морально, духовно.
Виклики будуть завжди. В освіті – тим більше. Ця галузь покликана будувати майбутнє. Нам є з ким і над чим працювати. А те, що ми маємо це робити разом – уже не потребує доведення.
Підтримуймо один одного! Тримаймо освітній фронт!
Колектив ЗЗСО «Камінь-Каширський ліцей»№ 2 бажає всім спробувати пройти цей шлях. І ми впевнені, ви не те, що не пошкодуєте, а будете вражені… Думаємо про майбутнє! Віримо в ПЕРЕМОГУ!
Тетяна МИТЧИК
