Сім років тому ми разом з Європою почали відлік Дням пам’яті та примирення. Це шана миру і подяка тим, хто віддав своє життя за наше майбутнє.
Особливо боляче говорити про пам’ять і примирення сьогодні. Бо у голові не роки другої світової, а сучасна, болісна, руйнівна війна. Не можемо абстрагуватися від сьогоднішніх подій, аби зазирнути у минуле. Важко говорити про давні світові втрати, коли щодня втрачаємо. Молоді життя, дитячий сміх, досвідчену пораду, рідний дім, місце духовної сили чи спокій та рівновагу. Але разом з тим ми набуваємо впевненості у перемозі. Бо ж у пам’яті є світла перемога над загарбницьким злом. А це програма на примирення. Ні, не з російськими окупантами . А наше спільне примирення, приборкання усіх наших міжусобних чвар: від мовних до релігійних, від політичних до етичних. Тільки тепер, і особливо сьогодні, ми знаємо вагу миру. Її високу ціну і цінність. Пам’ятаймо це! І йдемо до переможного миру!