19 березня – день народження великої поетеси, великої українки Ліни Костенко.
Ліна Костенко авторка понад 15 поетичних збірок, автор найвідоміших в Україні романів у віршах. Її вислови та рядки завжди влучні, вони проймають до мурашок, змушують думати, відчувати, розуміти. Ці слова завжди заряджають енергією, надихають змінюватися та змінювати світ навколо себе.
Ліна Костенко — це видатна і відома кожному українцю письменниця, яка здобула всесвітнє визнання завдяки своїй глибокій поезії . Це одна з найважливіших фігур сучасної української літератури, бо Костенко справді значно вплинула на розвиток України.
Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року в невеликому містечку Ржищеві, розташованому за 80 кілометрів від Києва. Майбутня поетеса прожила в цьому містечку лише шість років. Коли Ліні було 6 років, родина переїхала до Києва.
Ліна Костенко народилася в сім’ї вчителів. Батько — Василь Григорович — працював вчителем, як і її мати, Зінаїда Юхимівна.
Ліна згадувала, що тато її був “педагогом від Бога”, бо міг без жодної проблеми викладати будь-який предмет у школі на найвищому рівні. До того ж він був справжнім поліглотом, бо знав 12 мов.
Батьки майбутньої поетеси з ранніх років прищеплювали дитині високі моральні, етичні та естетичні смаки, подавали літературні, фольклорні та історичні зразки для наслідування.
У Києві Ліна навчалася у школі на Куренівці, та, на жаль, дитинство її було далеке від легкості та розкоші. Друга світова війна стала жорстким випробуванням для її сім’ї. Батька Ліни заарештувала радянська влада і забрала від сім’ї на цілих десять років. Маленька Ліна просто не могла змиритися в душі, за що й чому її такого хорошого, розумного, інтелігентного батька так безцеремонно й брутально принизили, відірвали від неї й матері. Ця трагедія залишила глибокий слід в душі майбутньої поетеси і стала однією з головних тем у її поезії.
Інтерес до літератури та поезії у Ліни виявився ще в її ранні роки, і цей інтерес став основою для подальшого розвитку творчого потенціалу. Ще під час навчання у школі вона відвідувала літературну студію. Вона надовго запам’яталася ровесникам і навіть уже відомим талантам не лише аристократичною вродою, а й напрочуд свіжими віршами, оригінальним поглядом на світ та вмінням відтворити побачене несподіваними словами.
Освіта
У 1951 році, одразу після закінчення школи, молода Ліна Костенко без жодних проблем вступила до Київського педагогічного інституту. Навчання не приносило задоволення юній Ліні. Душна атмосфера повоєнного життя в столиці України кінця 40-х років виявилася нестерпною, тож дівчина вдалася до доволі рішучого кроку: Ліна пройшла дуже вимогливий творчий конкурс і стала студенткою першого курсу Московського літературного інституту. На той час це був єдиний у світі вищий навчальний заклад, де майбутні письменники могли здобути освіту.
“Шістдесятниця”
1960-і роки стали піковим періодом творчості Ліни Костенко, і водночас періодом її активної громадської діяльності. Вона стала однією з провідних фігур в культурному русі “шістдесятників” в Україні.
Цей рух об’єднував інтелектуалів, які виступали за свободу слова, права людини та культурну незалежність від радянської ідеології.
Ліна Костенко не тільки публікувала свої поезії, в яких відкрито висловлювала свою позицію, але і активно долучалася до публічних заходів та преси, де відкрито критикувала політику тогочасної влади. Її поезія стала символом боротьби за права людини та культурну незалежність України.
1961 року вийшла третя книжка Ліни Костенко — “Мандрівки серця”. Вона викликала схвальні відгуки, зокрема й Василя Симоненка, який у цей час працював журналістом у Черкасах. З 1963 року почався процес притискання, заборони всього, що дихало свободою та національним піднесенням. Ліна Костенко не звертала на це багато уваги і тому готувала до друку свою четверту збірку поезій, яка мала називатися “Зоряний інтеграл”. Спочатку вихід цієї збірки затримали, а потім — зовсім заборонили друкувати. Почався довгий 16-річний період “мовчання” Ліни Костенко. Її не друкували. Поетеса робила все можливе, щоб прорватися до читача.
На початку 70-х років поетеса намагалася видати збірку під назвою “Княжа гора”. 1972 року вже готовий друкований набір книжки був “розсипаний”. Ліна тоді отримала пропозицію змінити деякі рядки, щоб збірка побачила світ. Цього не сталося, бо поетеса не пішла на жодні компроміси з владою та з видавцями, які догоджали їм.
Лише 1977 р. збірка “Над берегами вічної ріки” успішно пробила штучно збудовану товсту інквізиторську стіну. Через два роки Ліна Костенко опублікувала роман у віршах “Маруся Чурай”, що став визначною подією українського письменства.
Нове століття
З 2000 року поетеса практично перестала писати вірші. Тоді вона заявила про те, що бере перерву у творчості. У 2010 році вийшов єдиний роман Ліни Костенко у прозі, який має назву “Записки українського самашедшого”. У січні 2011 р. письменниця вирушила в тур-презентацію свого першого роману, який відбувся в Києві, Рівному і Харкові, але 9 лютого у Львові Ліна Костенко перервала свою поїздку. Частково причиною тому була різка критика твору.
2011 року з’явилися дві книжки: “Мадонна перехресть” і поетична збірка “Річка Геракліта”, до якої ввійшли раніше написані вірші та 50 нових віршів. Через рік у видавництві ”А-ба-ба-ба-га-ла-ма-га” з’явилася збірка поезій “Триста поезій. Вибрані вірші”. Відтоді поетеса не видавала нових творів, хоча зізнавалася, що майже написала роман-продовження “Записок” від імені жінки.
НАГОРОДИ
Ліна Костенко завжди служила живим прикладом відданості мистецтву і ідеям. Протягом свого життя поетеса отримала безліч високих нагород та визнань за свою творчість. Ось кілька з них:
- Лауреатка Державної премії ім. Тараса Шевченка за роман «Маруся Чурай» і збірку «Неповторність» (1987).
- Лауреатка Премії Антоновичів за збірку «Сад нетанучих скульптур» (1989).
- Почесна відзнака Президента України (1992).
- Лауреатка Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги (2000).
- Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2000).
- Звання Героя України (відмовилася).
- «Золотий письменник України» (2012).
- Відзнака ім. блаженного священномученика Омеляна Ковча (2013).
- Орден Почесного Легіону (2022). Поетеса присвятила його українським військовим.
Це лише кілька з численних нагород і визнань, які отримала Ліна Костенко протягом свого життя. Її поезія і літературна спадщина продовжують вражати і надихати покоління за поколінням.