На землю знов зійде зоря,
Та не загоїть тої рани,
Що ваша смерть нам принесла.
Неначе день, пройшов цей рік.
Як швидко час минає.
Ви вже не ступите на поріг –
Вас із нами вже немає
26 липня виповниться рік як відійшла у Вічність мудрий керівник, добра і щира людина – директор НВК №2 Куницька Галина Василівна.
Ми з щемом і скорботою згадуємо про прекрасну Людину, Вчителя від Бога, чуйну та добру колегу. Доля не пестила Галину Василівну . Все, чого досягла у своєму житті – це завдяки праці, постійному самовдосконаленню, життєвому оптимізму.
За роки своєї плідної діяльності Куницька Г.В. виховала не одне покоління, розв’язала тисячі життєвих задач і рівнянь. Та раптом списався у руках учительки той шматочок шкільної крейди, без якого себе не уявляла, обірвалася ниточка життя…
Хтось із великих сказав: «Коли помирає людина, світ стає біднішим, бо втрачає те, чим вона жила, як сприймала все, що її оточувало, якою багатою і щедрою була її душа, сутність». Боляче, невимовно боляче говорити і писати ці слова про Галину Василівну — особистість справді неординарну, яскраву,талановитого керівника, невтомного і самовідданого вчителя, прекрасного директора школи, одного з найуспішніших у районі. Жорстока, невблаганна смерть забирає кращих — тих, котрі могли ще багато зробити, принести чимало користі справі, якій присвятили своє життя, учням, колегам, країні. Галина Василівна була саме такою : спокійною, дуже енергійною людиною, великим працелюбом, талановитим керівником, гарною мамою та бабусею. Завжди виношувала нові, цікаві ідеї, уміла зацікавити ними інших, невтомно творила і плекала рідну школу, якою жила до останнього подиху.
Нехай світлий, добрий спомин про Галину Василівну назавжди залишиться в серцях тих, хто її знав, любив і поважав, хто жив і працював поруч із нею, кого вона навчала, а наша молитва дійде до Вас,Галино Василівно, щоб Рай Вам був на небі, любов, щоб наша Вас гріла, щоб пам’ять на землі зоріла.
Спочивайте з миром – ми завжди Вас пам’ятатимемо!